Этот мир, такой, какой он есть, выносить нельзя. Поэтому мне нужна луна, или счастье, или бессмертие, что-нибудь пускай безумное, но только не из этого мира. Альбер Камюі вона мене дуже вразила. Вразила тим наскільки вона мені близька.
За той невеликий проміжок часу, що я себе пам’ятаю, я відчув як змінився світ, змінилися люди, змінилося моє сприйняття оточуючого мене середовища. Але згодом я усвідомив, що всі ціни зміни поверхові і, насправді, не дуже суттєві. Нові суспільні блага нав’язують людям штучні цінності, перетворюючи їх на сіру масу, яка добровільно поглинає усі "здобутки" сучасної цивілізації, поступово деградуючи і перетворючись на зомбі. Таких людей я б назвав втраченим поколінням, оскільки вони втратили свою унікальність, свої думки, втратили ті цінності за які їхні пращури віддавали життя і тепер просто плинуть за течією ... течією яка веде у небуття.
Зараз досить важко знайти у сучасному суспільстві справжню особистість, так само як і чистий закуточок в лісі чи парку, так само як щось не зіпсоване впливом байдужості, жагою до наживи ... сучасним світом. Тому мені цікаві не стандартні, оригінальні, навіть у чомусь безглузді речі. В їх пошуках я витратив не мало часу, а згодом зрозумів, що не суть речей робить їх унікальними, а моє сприйняття ...
Я сам вирішую під яким кутом дивитись оточуючі ене речі і саме це робить їх унікальними. Отже "не від світу цього" являється моє "внутрішнє я", яке наповнює моє життя яскравими враження і робить мене по-справжньому щасливим, не залежно від того де і з ким я находжусь, не залежно від того що я маю і чого прагну... Така життєва філософія спроможна розпалити полум’я у сердцях людей, яке освітлює їх стежки, які в свою чергу розфарбовують сіру буденність, наповнюють кожний божий день незабутніми барвами і врешті-решт змінють світ на краще. Тому посміхайтесь частіше, даруйте оточуючим Вас людям гарний настрій і радійте тому, що маєте, оскільки життя вже саме по собі великий подарунок долі.
Немає коментарів:
Дописати коментар