Розпуста, корупція ... та повна байдужість - Україна

Цей пост присвячується всім жителям України, які, в першу чергу, поважають себе та свою країну ... яким не байдуже наше майбутнє.

Людина - створіння соціальне і, хоче вона того, чи ні, але є часткою соціуму. Зважаючи на це, кожен із нас самостійно (або з допомогою інших людей) обирає собі оточення і встановлює у ньому певні норми поведінки та спілкування. Однак соціальні відносини дуже складна річ і, на жаль, в реальному житті не можна заблокувати чи поставити в ігнор людей, які вам не цікаві або дратують. Саме тому тільки ми можемо щось змінити на краще, внести свою крихту і побудову цивілізованого суспільства.

Гуляючи містом, чи знаходячись у транспорті ми закриваємо очі на безліч речей, які нам неприємні. Так ми намагаємось на звертати увагу на нецензурну лексику, що люди похилого віку змушені стояти, в той час як всі вільні місця займає молодь ... Прикладів можна навести безліч, а згадати випадок, коли хтось хоча б спробував втрутитись і зробити зауваження - важко пригадати. Я розумію, що багато із нас притримуються приказки "Моя хата з краю, я нічого не знаю", але це зовсім не так. Я пам'ятаю одну дуже гарну історію. Мешканці певного селища вирішили виносити мул із озера, щоб воно не замулювалося. Кожен, хто купався у ньому, брав із нього воду чи просто відпочивав на його берегах добровільно вносили свій внесок у збереження водойму. Проте, коли до селища переїхали нові люди, вони не були в курсі цієї звички і тому не дотримувалися її. Така поведінка збоку новачків викликала хвилю невдоволення серед старожилів, проте останні так і нічого не зробили щоб виправити ситуацію. Більш того, вони вирішили, що їм також не варто збирати мул і тому без належного нагляду озеро через деякий час перетворилося у болото. В результаті загальної байдужості селище втратило озеро ... Однак, бодай хтось зробив зауваження, цього можна було уникнути.  Як то кажуть: жодна краплина не вважає себе винною у цунамі, але однак є його складовою.

Ходити за прикладами, які безпосередньо стосуються нас із вами, далеко не треба. Більшість киян проігнорувала підвищення цін на житлово-комунальні послуги, проїзд у транспорті, за безлад серед чиновників і тому ми платимо за свою байдужість своїми кровно заробленими грошами, однак продовжуємо сприймати за належне й інші знущання збоку влади. Ситуація із захопленням офісу ProstoPrint доводить, що кожного громадянина України можна затримати без серйозних причин ... Дехто із активістів відгукнувся на цей прецедент, намагається допомогти власнику компанії і її працівникам, проте більшість знову хитає головою, але ніяк не бажає взяти участь у вирішенні цього питання. Так, страх перед владою є, але далі буде тільки гірше. Саме тому кожен із нас повинен діяти так, наче крім нього більше ніхто не в силах допомогти, наче тільки від нього залежить чим завершиться та чи інша справа.

Не будьте байдужими, почніть із свого оточення, надайте гарний приклад іншим людям змініть хоч крихту із усього, що вам не до вподоби. Не бійтеся робити зауваження як рідним, так і незнайомим людям, головне почати і підтримка ви обов'язкового отримаєте. Не лише разом ми зможемо створити суспільство, в якому буде затишно не тільки нам, але й, що найголовніше, нашим дітям, проте кожному із нас до снаги змініти світ на краще.