Море, гори та виноград

Чотири слова із заголовку чудово описують кримський півострів, його мальовничу природу, унікальний клімат і неперевершене поєднання моря, гір та лісу. Я чудово розумію, що ніякі слова та фото не зможуть передати цю красу, однак я все ж таки спробую передати свої враження від подорожі осіннім Кримом.

Незважаючи на піздню осінь, природа Криму і не збиралася до відпочинку, а тому продовжувала радувати різноманіттям фарб. Погода також  не підвела і сприяла чудовому відпочинку. Небесну блакить прикрашало яскраве сонячне сяйво, привітні промічники якого потопали у безкрайніх просторах Чорного моря, а легкий морський бриз і свіже гірське повітря надихали до нових відкриттів.

Невеличкий тріп тривалістю у три дні розпочався в селищі Рибаче, яке розташувалося поблизу узбережжя. Оцінивши температуру води і трохи оговтавшись від виру емоцій ми покинули пляж і розпочали вперед і вгору.

Однак сумувати за морем нам не довелось, оскільки вже через пів години ми мали змогу насолодитись солодким кримським виноградом. Хоча врожай вже був зібраний, фруктів на полях було дуже багато, а різноманіття сортів вдовольнило смакові забаганки кожного із учасників тріпу.

Вдосталь наситившись виноградом ми продовжували стрімко набирати висоту і під вечір  піднялися на 900 метрів над рівнем моря. Зупинившись вже затемна, було дуже приємно спостерігати вишиванку із зірок, попиваючи чайок у багаття. Душевна компанія і жага до пригод не дозволяли холоду та вітру загасити "внутрішній вогонь" справжніх мандрівників, а тому всім було добре та затишно.

Ранній підйом під пісеньку "O sole mio" став запорукою гарного настрою на цілий день ... досить довгий день. Ще на початку маршруту гірські вершини закутало у туман, а сонечко сховалось серед хмаринок, однак приховати справжню красу Криму це не змогло. Спустившись трохи донизу нашу увагу привернули крокуси, цвітіння яких визвало нову хвилю позитивних емоцій.

Оскільки маршрут був не дуже знайомий організатору походу, в один прекрасний момент ми вийшли до обриву і тому мусили шукати інший шлях. Через деякий час ми його таки знайшли.

Стежка вздовж струмка із водоспадами спочатку стала справжньою винагородою за досить незручний спуск.

До місця стоянки ми знов йшли у темряві, але це ніяк не вплинуло на бажання пошукати виноград вночі. :-)

Маршрут останнього дня пролягав і вздовж узбережжя, і заводив нас до гір, з вершин яких відкривалися неймовірні краєвиди.

Вдосталь наситившись висотами ми знову спутились до узбережжя. Вода у цій порі була досить прохолодною, але ноги намочили усі, а дехто зайшов трохи далі. :-)

Врешті решт ми увійшли до Нового світу, де скориставшись здобутками цивілізації добрались до Судаку, а з нього до Сімферополя. Зважаючи на невеликий запас часу ми засіли у піцерії "Челентано", у якій і просиділи зі скляночкою коньячку аж до відправлення потягу до Києва.